Зустріч із відомим українським прозаїком та публіцистом, автором історичних та політичних романів, громадсько-політичним діячем, лауреатом Шевченківської премії Володимиром Яворівським відбулася у районній бібліотеці.
Занурюючи читачів у вир своєї творчості письменник обмірковував та аналізував події української історії різних епох, а також розповідав про творчі задуми.
Зокрема привідкрив завісу свого нового історичного роману про княгиню Ольгу «В мене вечеряв Ісус». Цей твір скоро можна буде знайти на полицях книгарень, адже має вийти друком вже на початку грудня цього року. За словами автора, задум повісті про надзвичайно сильну й цікаву постать у нашій історії – княгиню Ольгу виношувався ним давно. «Вона зробила величезний внесок у становлення Київської Руси-України. Знайомлячись з історичними документами, відкрив для себе сильну постать державниці – розумної, поміркованої, рішучої, якій можуть позаздрити і нинішні чоловіки», – розповів В. Яворівський.
Також у планах письменника – завершити ще два історичні романи про знакові постаті української історії: гетьмана Івана Мазепу та національного пророка, поета, письменника, художника Тараса Шевченка. Твір «Іван окаянний» має дати уявлення українцям, ким насправді був Іван Мазепа – високоосвічена, духовна, харизматична особистість, а роман «Друге пришестя», який Яворівський називає своїм «великим боргом», розповість про останні роки життя Кобзаря та його нещасливе кохання до Ликерії Полусмак.
«Поруч із перемогою на фронті, ми повинні повернути собі українську історію, яку спотворювали і переписували ще з часів імператриці Катерини», – наголосив під час зустрічі Володимир Яворівський.
Нині в його багатому творчому доробку є збірки оповідань, нарисів, повісті та романи. На деяких із них автор зупинився детальніше. Виокремив біографічний роман «Автопортрет з уяви» про Катерину Білокур – геніальну українку, доля якої була водночас прекрасною і трагічною. Феномен цієї жінки полягає в тому, що не маючи жодної освіти, увесь час живучи в селі та працюючи ланковою, вона малювала картини, якими захоплювався всесвітньовідомий художник Пабло Пікассо.
Згадав роман про Чорнобильську катастрофу «Марія з полином наприкінці століття», перекладений на 42 мови світу.
«Я буквально видихнув цей роман із себе. Півтора місяця їздив Чорнобильською зоною, покинутими селами, набрався усього: вражень, радіації, горя людського. Тоді я відчував, що мені треба негайно сідати і писати. Сьогодні тема Чорнобиля відсунулася, бо беруть за душу події, страшніші за нього. Але проблеми, які породив Чорнобиль не щезли. Деякі з них, може, трішки законсервувалися, решта – кровоточать…», – сказав він.
Розповів і про повість про спалене вщент німецькими окупантами село на Волині в часи Другої світової війни «Вічні Кортеліси», за яку його було відзначено Шевченківською премією, та політичні романи «Найдовша ніч президента» і «Лягти!!! Суд іде», про які автор говорить, що герої і обставини в них суто літературні, але зрячий побачить, а мислячий зрозуміє.
Учасники зустрічі мали нагоду не тільки поспілкуватися з ним як з письменником, а й як із багаторічним народним депутатом, політиком, борцем за незалежність, громадським діячем, автором відомої радіопрограми, задати питання, які хвилюють нині багатьох українців.
На завершення зустрічі Володимир Яворівський і директор Централізованої бібліотечної системи Ніна Луць обмінялися подарунками. Письменник залишив закладу на згадку свою книгу «Що ж ми за народ такий?..», а Ніна Дмитрівна презентувала йому видану спільними зусиллями бібліотекарів-ентузіастів книгу «Хотинщина: минувшина і сьогодення» і висловила надію, що можливо колись і багата історична минувшина нашого краю стане об’єктом його літературного інтересу.
